Українська мова та література: 09.04.2020 Українська література 9 клас

Тема уроку. Тарас Шевченко. Реалістично-побутовий тип втілення теми жіночої долі. Поема «Наймичка»

Тарас Шевченко все життя низько схиляв голову перед українською жінкою. Біль і гнів за скалічені жіночі долі виливався в пекучі рядки звинувачень, трепетні слова любові, гіркі сльози співчуття. Усьому світові він прагнув розповісти про страждання, яких, здається, не здатна витримати тендітна жіноча душа. Божевільні від горя, блукали попідтинню українські красуні, тяглися до неба тужливими тополями, сивими совами вили над загубленими долями.

Зображенню трагічної долі жінки Т. Шевченко присвятив багато своїх творів. Поет створив цілий ряд многостраждальних жіночих образів - дівчини, матері, жінки, покритки. Вибір цієї теми Шевченком пояснюється тим, що у закріпаченому селі саме жінка була найбільш пригнобленою і скривдженою.

Сьогодні на уроці спробуємо осмислити трагічну долю жінки-матері у кріпацькому суспільстві на прикладі образу Ганни з поеми «Наймичка», дослідити еволюцію жіночого образу у творчості Кобзаря. Саме цей твір називають «невмирущим гімном материнській любові». На відміну від поеми «Катерина», «Наймичку» Тарас Шевченко пише в реалістичному ключі, повернувшись із України і трагічно прозрівши.

Багато із сьогоднішньої розмови, я сподіваюся, ви почерпнете для майбутнього, адже вам скоро вступати в доросле життя, будувати сім’ю, сімейні стосунки, давати життя дітям своїм.

ПОЕМА "НАЙМИЧКА": РЕАЛІСТИЧНО-ПОБУТОВИЙ ПОГЛЯД

У «Наймичці» (1845) Т. Шевченко розвинув тему материнства. Як і в «Катерині», у цьому творі зображено героїню, яка народила дитину поза шлюбом. Однак її життєвий вибір інший, ніж у Катерини, котра в розпачі покінчила життя самогубством. Усвідомлення власної соціальної неповноцінності в умовах звичаєвого права, що передбачало осуд позашлюбних стосунків, з одного боку, та самовіддана любов до власної дитини, з другого, змушують її зректися материнства. Відмовляючись від права називатись матір’ю та віддаючи свого сина чужим людям, вона хоче зробити його повноцінним членом суспільства — знімає з нього ганебне тавро байстрюка. Залишивши сина на виховання бездітному подружжю, героїня перебуває поряд із ним як наймичка, але до останніх хвилин свого життя не зважується розкрити таємниці.

Поема приваблює емоційним змістом образу головної героїні. Вона не постає у творі як грішниця. Самозречення Ганни, яка своє життя присвятила синові, автор осмислює як високу жертовність. Для характеристики Ганни дуже важливі її монологи, у яких вона виявляє свої емоції. Приваблює її материнське ставлення до сина, постійна турбота про його благополуччя. Ганна останні роки свого життя ходить на прощу до Києва, молиться за свою дитину. Автор дає зрозуміти читачам, що ця героїня давно спокутувала помилку молодості своєю самовідданою жертовною любов’ю. Він підносить материнську любов до рівня святого почуття, непрямо відсилаючи читачів до найважливішого в християнській культурній традиції жіночого образу — Богородиці.

Попри піднесений і драматичний характер твору, у ньому все ж переважає реалістично-побутовий тип зображення дійсності. Перед нами проходить ціла галерея побутових картин українського хутірського життя. Весільна обрядовість, згадки про прощу, низка інших етнографічних подробиць надають поемі Т. Шевченка життєвої правдоподібності.

Т. Г. Шевченко. Поема «Наймичка» (1845)

Ідейно-художній аналіз поеми

Літературний рід	Ліро-епос	Т. Г. Шевченко (09.03.1814 – 10.03.1861)
Жанр	Соціально-побутова поема
Напрям	Реалізм (період «Трьох літ»)
Реалістично-побутовий тип зображення жіночої долі
Тема	Зображення важкої долі жінки-кріпачки, трагедії жінки-матері в умовах експлуататорського суспільства
Ідея	Засудження умов тогочасного суспільства, у яких жінка відчувала себе соціально-незахищеною; схвалення материнської любові як найвищої святості; піднесення благородства й високої моралі жінки-матері.
Головна думка	«Я каралась Весь вік в чужій хаті… Прости мене, мій синочку! Я… я твоя мати».
Суть життєвої драми матері	Психологічне роздвоєння – головна суть життєвої драми матері: вона не має душевної рівноваги (світ душі невсипущої наймички вдень при людях, як світ ясен: вона «грається, співає». А ввечері, вночі, коли ніхто не бачить, «свою долю проклинає, тяжко, важко плаче»).
Провідні мотиви твору	Самотності, страждання, душевної туги, схиляння перед силою духу жінки, перед величчю найвищої з усієї любові – материнської.
Особливості трактування поеми	Простота, ясність, гармонійність, неабиякий ліризм, відтворення внутрішнього світу героїв, їхніх переживань.
Психологізм твору	Розкриття глибини трагізму життя Ганни, духовної величі її натури.
Композиція твору	Пролог та 8 частин. Поема нагадує побудову драматичного твору. У ній чітко виділяються сцени, картини, епізоди.
Сюжет поеми	Експозиція: знайомство із старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість. Зав’язка: Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її. Розвиток дії: Ганна – наймичка, яка поневіряється весь вік в чужій хаті. Героїня все перемагає, щоб бути коло свого сина. Кульмінація: перед смертю Ганна відкриває сину Маркові сокровенну таємницю свого життя. Розв’язка: смерть наймички
Часові виміри твору	За часовими вимірами дія у творі довготривала. Відповідно до вимог поемного жанру Т. Шевченко концентрує час, зосередивши увагу на найважливіших епізодах життя своїх героїв.
Соціально-моральний конфлікт твору	Жінка-матір, її трагічна доля та незахищеність від людського марнославства
Еволюція образу жінки-матері	1) «Наймичка – це ніби старша сестра Катерини, яка свій гріх спокутує не під льодом, а в тихій, святій самопожертві. Апофеоз материнської любові, один із найгарніших малюнків української жінки, твір, написаний у євангельському настрої, без злості, злоби, без усякого людського гріха. Архітвір…» (Б. Лепкий). 2) «…Наймичка – натура безмірно глибша, чуттє у неї … сильне, високе, любов до дитина така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, а для довгої, жертви на користь своєї дитини». (І. Франко)
Образ Ганни	Ганна – жертва, мати, що тужить за своєю дитиною; жінка з багатого роду стає наймичкою, нянькою власного сина; працьовита, скромна, уважна, розумна, жінка-страдниця. «Змалювання такої постаті з такою вірністю і правдою, з такою чарівною простотою і натуральністю… належить до найбільших тріумфів правдивої штуки (мистецтва) і мусить уважатися за найкращий показ великої геніальності Шевченка» (І. Франко) Цитати до образу Ганни: 1) Я була багата... Не лай мене! Молитимусь, Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе! 2) Бо то мати сповивала — І літом укрила Останньою свитиною!.. 3) Аж ось чорноброва Та молода, білолиця Прийшла молодиця На той хутір благодатний У найми проситься. 4) А коло дитини — Так і пада, ніби мати… 5) А наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко, важко плаче… 6) Як в колисці Часом серед ночі Прокинеться, ворухнеться, — То вона вже скочить, І укриє, й перехрестить… 7) Вона чує з тії хати, Як дитина дише. 8) А наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок та й зомліла. 9) …Щоб швиденько верталася, Бо без неї в хаті Якось сумно — ніби мати Покинула хату. 10) Й покапали сльози З старих очей замучених, Ледве, ледве встала Із-за стола. 11) Не та вже я стала: Зледащіла, не здужаю І на ноги встати. 12) Тяжко, Катре, умирати В чужій теплій хаті. 13) Прости мене. Я каралась Весь вік в чужій хаті... Прости мене, мій синочку! Я... я твоя мати.