Тема уроку. Володимир Діброва. "Андріївський узвіз"
1. Познайомтеся із відомостями про Володимира Діброву.
Володимир Діброва - письменник, перекладач, есеїст.
Він представник «задушеного покоління», той, чия молодість припала на період
брежневського застою, той, хто, наспівуючи пісні «Бітлз», висміював
комуністичну ідеологію й плекав замість радянського колективізму індивідуалізм.
Народився 11 серпня 1951, у
місті Донецьку. Батько — Георгій Савич Діброва, мати Нона Дмитрівна.
Вчився у Київському
університеті імені Тараса Шевченка, на факультеті романо-германської філології,
відділ перекладачів (1968—1973).
У 1985—1988 — аспірант
Інституту літератури ім. Т.Шевченка АНУ.
Яскравий представник
«андеґраундної альтернативи» 1970 — 1980-х років, що творилася паралельно до
радянського офіціозу — у самвидаві.
1996 року перекладався в
американському видавництві «Northwestern University Press».
Нагороджений премією ім.
Миколи Лукаша.
Від 1994 року живе й працює
в США, викладає в Українському науковому інституті Гарвардського університету.
2007 року - роман
«Андріївський узвіз» переміг на третьому конкурсі «Книга року Бі-Бі-Сі».
2. Прочитайте анотацію роману «Андріївський узвіз».
АНОТАЦІЯ
Він робить п´ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз
переживає кохання й хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по
службі, робить ті самі помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього
разу він бачить та розуміє все, але нічого не може змінити. А ще він
дізнається, що в його житті була таємниця, про яку він, виявляється, знав,
починаючи із п'яти років. Ця таємниця ніколи не залишала його, особливо в
ситуаціях небезпеки та скрути.
Події цієї подорожі охоплюють 1948 - 2002 роки й
відбуваються на тлі Андріївського узвозу – вулиці, яка з'єднує низ міста з
верхом, дитинство героя – зі зрілістю, скороминуще – із вічним. Роман
«Андріївський узвіз» розрахований не лише на шанувальників рідного слова, але й
на всіх, хто звик читати.
3. Прочитайте стислий сюжет книги.
У «Андріївському узвозі» 54-річного чоловіка зі смаком і досвідом,
чоловіка, який відчував при ходьбі кожен м’яз свого тіла, який дослужився до
посади проректора, раптово хапає інсульт. Оскільки держава прирівняла науковців
до держслужбовців, пенсія в чоловіка має бути не найгіршою. Проте це його
чомусь не радує. У нього є донька, дружина, два зяті — колишній і актуальний –
обидва талановиті поети.
У чоловіка намічається внук, якого назвуть на честь діда. І це найсвітліший
момент роману. У чоловіка є друг-ректор, з яким він розсварився через кляту
ректорку, і коханка, яка брутально кидає чоловіка, бо виходить заміж за
іноземця. Через відкоша, отриманого від останньої коханки, у чоловіка й стався
інсульт. На щастя, після лікування йому милостиво повернули всі досі
паралізовані частини тіла. Після такого дива герой повернувся не тільки в лоно
родини, а й у лоно церкви.
На святі міста, що традиційно відбувається на Андріївському узвозі, із
чоловіком стався другий інсульт. У коматозному стані він мандрує в потойбіччя.
Виринаючи із потойбіччя й потрапляючи в реальність, чоловік бачить обличчя
дружини, осяяне любов’ю, в якому збіглися початок і кінець. Він розуміє — йому
вибачили.
4. Подумайте над наступними питаннями:
- Чим твір Володимира Діброви може захопити сучасного читача?
- Як ви ставитесь до поведінки
персонажів?
5. Пропоную прочитати вислови сучасної літературної критики про роман
«Андріївський узвіз».
Як на перманентного перелюбника й ловеласа пенсійного віку така кінцівка
видається усе-таки сентиментальною. Саме через це роман «Андріївський узвіз»,
незважаючи на домінуючий трагікомізм, прочитується як фарс і водевіль.
В. Діброва нагадує читачам: смерть — не найгірше, що може трапитися із нами
в житті. Трагічною, на думку прозаїка, є відірваність української людини від
християнської й національної традиції, про що свідчить фальшиве нацреалістичне
дійство, яке змушений оглядати чоловік увечері перед першим інсультом.
Трагічною є родина без любові, дружба без довіри. За В. Дібровою, нещастя
нерідко об’єднує родину значно ефективніше, ніж щастя, а співчуття є одним із
різновидів любові, – можливо, найзворушливішим. Трагічним є й розчарування
людини, коли талант виявляється підробним, а справа життя – пшиком.
В. Діброва знає, що вартість
людини вимірюється тим, наскільки гідно вона витримує удари долі, а також її
здатністю залишатися на висоті за найскрутніших обставин. Проте його герой у переломні
моменти воліє все-таки рятуватися втечею. Він просто хапається за рятівну линву
— й летить.
У романі «Андріївський узвіз» В. Діброва намагався вписати біографію свого
«задушеного покоління» в історію України, хоча й не показав геноциду власної родини
як основи незалежності. З висоти пташиного польоту над Андріївським узвозом
його герою відкривається те, що прийнято називати Задумом. Як і в усій своїй
творчості, В. Діброва передає відчуття приреченості свого покоління, що
народилося не в тому місці й не в той час.
Мотиви у цьому романі теж традиційні. Центральним є мотив любові, який так
оптимістично прозвучав свого часу ще у лричній післямові до роману «Бурдик»:
«Любов — це те, що є завжди! Серед того, чого нема ніколи!» У «Андріївському
узвозі» любов перетворюється на метафоричну линву, вхопившись за яку, чоловік
подорожує в часі, здійснюючи п’ять зупинок, що символізують вузлові моменти
його біографії. Саме на п’ятій зупинці, у дитинстві, герой розкриває читачеві
свою таємницю. Дитиною він прагнув покататися на тарзанці, але дорослі
категорично забороняли йому це робити. Маленький хлопчик зрозумів — дорослі
нещасні, бо бояться розігнатися, схопитися за линву й відірватися від землі.
Людське життя надто коротке – лише п’ять зупинок, і ти вже сивий, розбитий
інсультом, падаєш посеред вулиці й хтозна, чи піднімешся. Що лишається? Хіба що
схопитися за линву минулого, щоб повернутися туди, де вже був. І з кожним
кроком назад знімати з себе, немов лушпиння, дріб’язкові клопоти та інтриги,
захоплення та невдачі, амбіції та проблеми, характерні певному вікові… Герой
книги проходить п’ять зупинок: Статечний вік – Зрілість – Молодість – Юність –
Дитинство. І наприкінці бачить, що навіть опинившись у точці відліку, не має
змоги щось змінити: «В який би він зараз бік не пішов, він вже знає, чому його
так вабить линва. Він бачив, що вона проходить через все його життя».
Завдання
1. Усно продовжіть думку:
— До тези «Людське життя надто коротке» я ставлюся...
2. У зошиті напишіть тему роману «Андріївський узвіз» і вільне есе ( об'єм- 0,5 - 1 сторінки) на тему "Чим твір Володимира Діброви може захопити сучасного читача?".
3. Якщо вас зацікавив твір «Андріївський узвіз», прочитайте його.
Комментариев нет:
Отправить комментарий