02.04.2020 Українська література 9 клас

Тема уроку. Жіноча доля в поезії Тараса Шевченка. Романтичне втілення теми у поемі "Катерина". Характеристика головної героїні твору

               Мама… Матуся… Материнство…

     Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче увібрали в себе ці сонячні слова.

        У нашім раї на  землі

        Нічого кращого немає,

        Як тая мати молодая

        З своїм дитяточком малим, -                                                                             

                                                                                 

 стверджував український поет Тарас Шевченко.          
    Жінка-мати в усі віки була оточена ореолом святості. Немає прекраснішого і зворушливішого образу у світовому мистецтві, ніж образ матері з дитиною на руках. Поет і художник Шевченко багато уваги протягом усього життя приділяв жіночій темі і створив неперевершені образи жінок, матерів, які нас чарують, зворушують, захоплюють, відкривають нам нові світи. З ніжністю і любов’ю змальовує митець українських дівчат, але найбільшої сили поетичного генія досяг Шевченко у створенні образів жінок-матерів.
   Сьогодні ми, розглядаючи поему Т. Шевченка ,,Катерина”, зосередимо увагу на проблемі зневаженого материнства, що подається у безпосередньому зв’язку з іншими, порушуваними у творі проблемами; розкриємо захоплення поета красою материнства та його протест проти соціальних, родинних страждань; а також формуватимемо шанобливе ставлення до жінки-матері; усвідомлюватимемо почуття відповідальності за долю майбутніх дітей; виховуватимемо  щирість, повагу, вірність у стосунках, співчутливе ставлення до скривджених, бажання допомогти ближньому.

СВОЄРІДНІСТЬ ТЕМИ 

       У мистецтві є теми, близькі й зрозумілі людям різних епох. Вони не вичерпують себе повністю, а розкриваються щоразу новими гранями. Є в цих «вічних темах» особлива притягальна сила, що змушує митців повертатися до них знову й знову. Вони мають загальнолюдське значення. До «вічних» належать не лише філософські теми на кшталт життя і смерті, добра і зла, а й більш конкретні теми кохання, війни тощо. До вічних належить і тема жіночої долі та один з її варіантів — тема материнства. Ідеальним утіленням ідеї материнства в українській традиції здавна вважався образ Богородиці. Від часів прийняття християнства українці виявляли особливу увагу до цього образу. Він вийшов поза межі церковного життя й був органічно сприйнятий народною свідомістю. Козаки вважали Богородицю своєю небесною заступницею. Народний ідеал не проводив чіткої межі між земним і небесним. Недарма в народній уяві Богородиця наблизилась до реалій українського життя, набула земних рис. Саме на цей народний ідеал багато в чому орієнтувався Т. Шевченко, працюючи над темою материнства та жіночої долі.

Опрацьовуємо прочитане 

ЗАВДАННЯ.  У зошиті напишіть відповіді на питання:
1. Які теми називають вічними?
 2. Який жіночий образ у християнстві вважається взірцевим?
3. Яким є народний ідеал жінки-матері?

ІСТОРИКО - ПОБУТОВИЙ КОНТЕКСТ 

    Життя сільської громади в часи Т. Шевченка значною мірою залежало від приписів звичаєвого права. Це система неписаних соціальних норм і правил поведінки, закріплена в народній традиції. Звичаєве право, як важлива форма самоорганізації, регулювало взаємини між людьми. Воно спиралося на стереотипні уявлення про дошлюбні взаємини, родинне життя, громадські обов’язки. Ставлення до жінки визначалося її значенням у родині. Жінка була господинею в домі, виховувала дітей, у жнива брала участь у польових роботах. Поведінка дівчини також обумовлювалася звичаєвим правом. Це, зокрема, знайшло відображення в народній ліриці про дошлюбні взаємини. Нетерпимим було ставлення до жінок, які народжували дітей поза шлюбом. За українським звичаєм, їм обрізали коси й покривали голову хусткою. Звідси походить слово покритка. Нешлюбних матерів публічно засуджували, іноді виганяли із сільської громади. Серед односельців покритки та їхні діти (байстрюки) перебували в принизливому становищі людей другого сорту. Зі звичаєвим правом Т. Шевченко був добре знайомий іще з дитинства. Однак у своїй поезії він не підтримував жорстокого ставлення до матерів нешлюбних дітей, а, навпаки, співчував їхній страдницькій долі.

Опрацьовуємо прочитане

ЗАВДАННЯ.  Дайте усні відповіді на питання 1-5. Розгорнуту відпловідь на питання 6 запишіть у зошит.

1. Що таке звичаєве право?
 2. Як воно визначало ставлення до жінки в сучасному Т. Шевченкові українському суспільстві?
 3. Чому ставлення до жінки, яка народжувала поза шлюбом, було негативним? 
4. Як називали таких жінок?
5. Як називали позашлюбних дітей? 
6. Чи поділяв Т. Шевченко вимоги звичаєвого права у ставленні до жінок, які народжували поза шлюбом? Доведіть свою думку.

РОМАНТИЧНЕ ВТІЛЕННЯ ТЕМИ 

        Уперше до теми жіночої долі Т. Шевченко звернувся в поемі «Катерина». Проста дівчина, зваблена й покинута російським офіцером, — головна героїня Шевченкового твору. Автор розкрив трагедію щирого серця, що зазнало обману та страждань. Він надав своїй героїні деяких романтичних рис. Як мати позашлюбної дитини, Катерина наштовхується на зневагу оточення. Дівчину зраджує й кидає напризволяще коханий, якому вона довірилась. Не знайшла вона співчуття і в батьків та односельців. Із немовлям на руках її випроваджують із села. Катерина приречена на самотні мандри похмурим і непривітним світом у пошуках коханого. Коли ж знаходить батька дитини, то зустрічає його погорду й байдужість. Її син теж не може розраховувати на щасливу долю. Позашлюбна дитина, байстрюк, він від народження приречений на поневіряння. У змалюванні страдницької долі жінки-покритки автор виділив соціальний і національний плани. Соціальний розкривається в неприхильному, навіть жорстокому ставленні людей до дівчини. Національний план увиразнюється вже в перших рядках твору: «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі — чужі люде, / Роблять лихо з вами». Поет вказав на духовну й ментальну відмінність представників різних народів. Він протиставив довірливу й щиру дівчину аморальному чужинцеві-офіцеру, якому байдуже до її долі.

Ідейно-художній аналіз поеми "Катерина"

Історія написання	Поему «Катерина» Т. Шевченко написав у 24-річному віці, отже, життєвий досвід поета був не такий і великий, проте у творі відчувається рука вже досвідченого майстра й людини.	Т. Г. Шевченко (09.03.1814 – 10.03.1861)
Літературний рід	Ліро-епос
Жанр	Соціально-побутова поема з народного життя
Напрям	Романтизм з елементами сентименталізму (рання творчість)	Портрет В. А. Жуковського  (художник К. Брюллов, 1838 рік)
Присвята	В. А. Жуковському (09.02.1783 – 24.04.1852) (російський поет, один із основоположників романтизму в російській поезії, автор багатьох елегій, послань, пісень, романсів, балад і епічних творів. Також відомий як перекладач поезії та прози, літературний критик, педагог).
Тема	Трагічна доля жінки-покритки й дитини-безбатченка в кріпосному суспільстві
Ідея	Гостре засудження розбещеності, аморальності російського офіцерства, викриття законів експлуататорського суспільства; схвалення материнської любові; піднесення благородства, моральної величі жінки-селянки
Композиція	Вступ (звернення-застереження до дівчат не кохати москалів-паничів),                4 розділи та епілог (зустріч з Катерининим сином-підлітком – поводирем сліпого кобзаря; коротка, але велемовна зустріч Івася з батьком-паном, що відцурався своєї дитини)
Сюжет	Зав’язка: звернення до дівчат-селянок, любовний епізод і народження нешлюбного сина. Кульмінація: вигнання зганьбленої дівчини-покритки з дому, поневіряння її на чужині й випадкова зустріч з офіцером-кривдником. Розв’язка: самогубство Катерини
Романтичний тип втілення жіночої долі
Провідні мотиви	-          жорстока народна мораль щодо покритки; -          поневіряння зганьбленої жінки у пошуках коханого; -          трагічна доля дитини-безбатченка; -          самогубство доведеної до відчаю скривдженої жінки. Статистичні дані 1837 року: лише в Київській губернії було зафіксовано 37 самогубств зганьблених дівчат.
Мораль твору	-          Нехтування мораллю рідного народу: рідна мати проклинає дочку, проклинає навіть саме материнство. Семиразове звертання «доню» підсилює драматизм становища. -          Аморальність вчинків офіцера-москаля (підступність, моральна розбещеність, брутальність)
«Суть»  поеми	Самотність, відчай, душевний біль, страждання (батьків після вигнання доньки; Катерини в пошуках москаля; Івася – сина Катерини, сироти, безбатченка)
Проблеми твору	-          Любов і розпач, -          ніжність і гірка іронія, -          гнів і прощення, -          сподівання і безнадія, -          вірність і зрада.
Художня деталь	-          хустина (у новенькій хустиночці в вікно виглядає; на голові хустиночка…).
Прообраз Катерини	Оксана Коваленко, сусідська дівчина, знайома Т. Шевченка
Образ Катерини	-          класичний трагічний жіночий образ, образ-жертва, образ-страдниця: вродлива селянська дівчина, щира, довірлива, весела, ніжна, чуйна, благородна, чесна; її серце відкрите людям, як квітка сонцю; злегковажила порадами батьків; терпить приниження, зневагу від людей, вояків-москалів, офіцера-кривдника. Доведена до відчаю жінка накладає на себе руки (втопилася у ставку); -          глибинний підтекст національного змісту: це трагедія виродження України, загибель її старосвітської духовності й споконвічної моралі; це своєрідний символ України: не лише трагедія сільської дівчини, а трагедія всієї України, зрадженої Москвою і нею ж зневаженої; -          символіка імені: Катерина з грецької – чиста, непорочна, свята, великомучениця. Цитати до образу Катерини: 1)      Не слухала Катерина Ні батька, ні неньки, Полюбила москалика, Як знало серденько. 2)     Не журиться Катерина І гадки не має — У новенькій хустиночці В вікно виглядає. 3)     Як і перше виходила, Катерина вийшла. Вийшла, та вже не співає… 4)     Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. 5)     Вміла мати брови дати, Карі оченята, Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати. А без долі біле личко — Як квітка на полі… 6)     Плаче Катерина; На голові хустиночка, На руках дитина. 7)     Як тополя, стала в полі При битій дорозі… 8)    У латаній свитиночці, На плечах торбина, В руці ціпок, а на другій Заснула дитина. 9)     Бере шага, аж труситься: Тяжко його брати!.. Та й навіщо?.. А дитина? Вона ж його мати! 10) Свище полем завірюха, Іде Катерина У личаках — лихо тяжке! — І в одній свитині. 11)  Усміхнулась Катерина, Тяжко усміхнулась: Коло серця — як гадина Чорна повернулась. 12) Біга Катря боса лісом, Біга та голосить; То проклина свого Йвана, То плаче, то просить. 13) Чорнобрива Катерина Найшла, що шукала. Дунув вітер понад ставом — І сліду не стало.

ЗАВДАННЯ.  
І. Прочитати поему Т. Шевченка "Катерина".
ІІ. Дайте письмові відповіді на питання:
1. Чому Катерину засуджували односельці? Як поставились до неї батьки?
 2. Куди помандрувала Катерина? Чим завершились її мандри? 
3. Яку роль для розуміння ідеї твору відіграє остання частина поеми? Яке враження вона на вас справила? 
4. У чому полягає романтизм поеми? 
ІІІ. Напишіть есе на тему «Моє ставлення до життєвого вибору Катерини».

Порівнюємо твори різних видів мистецтва 

. Розгляньте картину Т. Шевченка «Катерина»  Художник так написав про неї в листі до свого друга: «Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче…» 
Подумайте. чи вдалось автору передати на картині почуття Катерини?